Hľadaný výraz: Mt 27,45-54; Mk 15,33-39; Lk 23,44-48; Jn 19,28-30, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 4
| 45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. 46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси? 47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. 48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. 49 Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. 50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. 51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; 52 і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали, 53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. 54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей. |
| 33 Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої. 34 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? 35 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. 36 Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його. 37 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. 38 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. 39 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий. |
| 44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої. 45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. 46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. 47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. 48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. |
| 28 Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую. 29 Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст. 30 Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа. |
